До 80-річчя Голодомору в Україні.

БЕРЕЖІМО СВОЮ БАТЬКІВЩИНУ ВІД ПОДІБНОГО ЛИХА І БІД. БО, МОВ РАНА, БОЛИТЬ УКРАЇНІ В ЇЇ ПАМ’ЯТІ ГОЛОДУ СЛІД. В. Пильгун  Історія українського народу нараховує величезну кількість страшних, трагічних сторінок, які ніколи не поглине морок забуття. До них треба повертатися ще і ще, адже, за висловом філософа Сантаяни: «Той, хто забуває про історію, приречений на її повторення».
Потрібно повертатися, адже ще живі ті хто був очевидцем та жертвою тих подій, повертатися треба, щоб сучасні молоді українці знали всю правду про ці страшні події, могли їх вивчати й аналізувати, аби не відбулося їх жахливе повторення.	Під час заходу учні та педагоги школи-інтернату дізнались про страшні подробиці трагедії того страшного часу. Вихователі Ліпінська Т.В. та Салантій Л.В. розкрили причини та наслідки Голодомору. Їхні вихованці вразили присутніх моторошними спогадами очевидців тих жахливих подій.	Учні Шаповленко Віталій, Бондарець Вікторія, Білоус Валерій та Клименко Максим інсценували жорстокі дії хлібозаготівельних комісій та партійних активістів, після яких селянські сім’ї залишилися один на один з неминучою голодною смертю.
Без сліз на очах не можна було дивитися композицію, в якій знесилені діти просять у бога милості, захисту та ...шматочок хлібця.	Болем була сповнена розповідь Осадчевої Катерини, яка, у ролі жінки-селянки, повідала історію жорсткої страти її чоловіка.	Українська жінка-мати, у  виконанні Бондарець Вікторії, проспівала останню колискову своїй дитині, тим самим прощаючись з нею перед вбивством та власною смертю.
Зощенко Марина та Шаповаленко Віталій повідали, як селянські діти втамовували нестерпний голод торішніми буряками, різною зеленню та пташиними яйцями.		Закінчився захід вшануванням пам’яті померлих в роки Голодомору хвилиною мовчання. Вогонь запалених вихованцями свічок став символом загублених невинних душ, та символізує майбутнє світле життя.