Діти, позбавлені батьківського тепла, живуть у світі, де тиша часто гучніша за будь-які слова. Особливо гостро ця самотність відчувається у святкові дні. Великдень — свято родини, затишку й відродження — для багатьох із них стає нагадуванням про те, чого вони позбавлені. Коли інші діти збираються за великоднім столом разом із рідними, ці хлопчики й дівчатка часто залишаються сам на сам зі своїми думками, мріями та невисловленими бажаннями. Та цього року для них намагалися створити іншу реальність — світлу, теплу, наповнену радістю. Було організовано розваги та ігри зі щирими усмішками дорослих, які хоча б на мить прагнули замінити дітям родину. Діти розмальовували писанки, відвідали український храм, переглянули дитячий мультфільм у кінотеатрі, каталися на дитячих електромобілях. Сміялися й ділилися один з одним емоціями, які так рідко мають змогу відчути. Цей день подарував дітям щось не менш важливе — відчуття, що вони не забуті. Що поруч є люди, яким небайдужа їхня доля.
https://www.facebook.com/reel/1327617652579468
